Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Братцы, давайте оторваться по полной. Сегодня я хочу вам рассказать, как я купил закладки кодеин и отправился на сложный экзамен в универ. О, да, это был ну просто голимый прикол!
В общем, началось всё с того, что я решил сделать себе немного хорошего солидного передозняка перед экзаменом. Как же без него, я ведь гопник, это у нас в крови, братцы!
Так вот, я связался со своим знакомым дилером и договорился о встрече. Встреча проходила на парковке, как обычно. Он вытащил из своего курточного кармана пакетик с хэшом и с радостью протянул его мне.
Я, конечно, не стал медлить и сразу же взял пакетик в руки. Уже дома, собрав компанию друзей, мы достали бульбулятор – настоящий помощник наркомана – и начали свой путь к плато.
Скажу честно, братцы, хэш этот оказался ну такое. Но, как говорится, что есть, то есть!
Вся наша компания провела целую ночь в состоянии нирваны. Мы смеялись, рассказывали анекдоты, шутили. Дефиле мировых дураков, братцы! Но время шло, а наш экзамен уже все ближе и ближе.
Наутро, будучи в состоянии полегче, я понял, что надо бы срочно что-то делать. Я же не мог допустить, чтобы мои родители узнали, что я ничего не сдал в универе. Мне даже вздумалось позвонить им и сказать, что у меня болела голова, но они бы не поверили. Все решалось только одним способом – я должен попасть на экзамен и сдать его как-нибудь.
Мы с друзьями собрались вместе и начали составлять план. Банальные методы списывания были нереальны, так как нас проверяли камерами, да ещё и охранники работали. Один из нас предложил вариант – записать все нужные формулы и сводки на листок и сделать из него невидимую чернильницу. Это была отличная идея!
В итоге мы все записали нужные данные на листок, поместив его в прозрачный пластиковый пакетик. Пакетик мы покрыли невидимой чернильницей и прикрепили его к торчащим из наушников проводам.
Я облился холодным потом, когда я вошел в аудиторию и сел за парту. Но я был уверен в себе – я же гопник, я всё смогу! И вот, когда профессор начал раздавать тестовые задания, я включил свой MP3 плеер, и начал нюхать кодеин, чтобы успокоиться.
Братцы, я был в пятом состоянии. Я смотрел на задания и внутри пустота. Голова казалась пустой и я не смог сосредоточиться. Все формулы, которые мы записали, куда-то исчезли. Я пытался вспомнить их, но всё было напрасно.
Прошло около половины времени на экзамене, и я понял, что мои попытки списывания провалились. Я решился на отчаянный шаг и написал на бумаге профессору, что я не справляюсь и попрошу перенести этот экзамен на следующую неделю.
Прошло некоторое время, и профессор подходит ко мне. Я впал в панику, думая, что он нашел мою невидимую чернильницу. Но он просто посмотрел на меня сочувственно и скзал: «Ладно, мальчик, я вижу, что ты не в себе. Подождем еще неделю».
Я испытал смесь чувств облегчения и раскаяния. Всё, что я сделал, было впустую. Но урок я усвоил – наркотики и экзамены неприятно сочетаются. Они лишь создают иллюзию легкости, но ничего не приносят хорошего. Лучше учите матчасть и готовьтесь к экзаменам настоящими методами – без хэша и кодеина.